Description

W toczonej przez Rosję wojnie przeciw Ukrainie opinia publiczna widzi przede wszystkim walkę polityczną o ziemie czy surowce, nie dostrzegając ważnego – kulturowego jej podłoża. Poza realizowanymi przez wieki podbojami i kolonizowaniem terytoriów ościennych dla celów ideologicznych – wydłużenia historii własnego państwa – Rosjanie anektowali bowiem ważny element ukraińskiej spuścizny kulturowej: najdawniejsze rękopisy pisane przez Rusinów-Ukraińców w Kijowie, na Wołyniu czy Ziemi Halickiej w XI–XIV wieku. Teksty te, pisane językiem cerkiewnosłowiańskim, zostały jeszcze w XIX wieku określone jako „staroruskie”: przejaw wspólnej tradycji „trójjedynego” narodu. Dekolonizacja wiedzy slawistycznej w tym zakresie jest nie lada wyzwaniem. Z tych samych imperialnych powodów jednym głosem mówiły tu kolejne rosyjskie reżimy: carski, sowiecki i putinowski. Po aneksji do rosyjskiej spuścizny zabytków piśmiennictwa ukraińskiego, wobec braku własnej najdawniejszej tradycji piśmienniczej, antologie najstarszej literatury rosyjskiej zbudowane są do dziś na ukraińskich tekstach. Z perspektywy kulturowej obecna wojna toczy się, by tak pozostało. Analizowane w trakcie prac polsko-ukraińskiego zespołu badawczego teksty, również te najstarsze z XI wieku, rejestrują cechy języka ukraińskiego, które sformowały się jeszcze w okresie przedpiśmiennym, a następnie legły u podstaw normy pisanej. Publikacja na licencji Creative Commons Uznanie autorstwa 3.0 PL (CC BY 3.0 PL) (pełna treść wzorca dostępna pod adresem: http://creativecommons.org/licenses/by/3.0/pl/legalcode). ****** Спочатку було Слово... Від мовного узусу – до літературної норми (Нарис генези української літературної мови) У війні Росії проти України світова громадськість бачить передусім політичну боротьбу за землю чи сировину, не помічаючи її важливого культурного підґрунтя. Крім багатовікових завоювань і колонізації територій окремих країн з ідеологічною метою – для продовження історії власної країни – росіяни приєднали важливий елемент української культурно-мовної спадщини: найдавніші рукописи, написані русинами-українцями в Києві, на Волині чи в Галицькій землі в XІ - XIV ст. Ці тексти, написані церковнослов’янською мовою, в ХІ столітті були визначені як «давньоруські» вияви спільної традиції «триєдиного» народу. Деколонізація слов’янських знань у цій сфері є досить складним викликом. Із тих самих імперських причин послідовні російські режими говорили про це в один голос: царський, радянський і путінський. Приєднуючи пам’ятки української писемності до своєї спадщини, за відсутності власної найдавнішої писемної традиції, антології та хрестоматії найдавнішої російської літератури й мови все ще базуються на українських текстах. Щоб зберегти такий стан речей у подальшій російській культурно-мовній перспективі, зараз і відбувається війна. Проаналізовані під час роботи польсько-української дослідницької групи тексти, зокрема й найдавніші з ХІ ст., засвідчують особливості української мови, що сформувалися ще в дописемний період і згодом лягли в основу писемної норми. Публікація за ліцензією Creative Commons Attribution 3.0 PL (CC BY 3.0 PL) (повний вміст шаблону доступний за адресою: https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/pl/deed.uk). ****** In the Beginning Was the Word… From Spoken Standard to Literary Norm (An Outline of the Origin of the Ukrainian Literary Language) The war waged today by Russia against Ukraine is seen by the public opinion as a political struggle over land or resources. What is overlooked is its crucial cultural background. Apart from centuries of conquering and colonising neighbouring territories, the Russians have also annexed for their political goals – namely, extending back the history of their state – a vital part of Ukrainian cultural heritage: the earliest manuscripts penned by Ruthenians/Ukrainians in Kyiv, Volhynia and Halych Land in 11th–14th centuries. Back in the 19th century, these texts, written in Church Slavonic, were classified as “Old Russian” – a manifestation of the common tradition of a “triune” nation. Decolonising Slavic studies in this regard is a rather difficult task: for the same imperial reasons, three subsequent Russian regimes – tsarist, soviet, and Putinian – have spoken in one voices on this matter. Following this annexation of the monuments of Ukrainian literary culture to the Russian heritage, and lacking earliest literary tradition of their own, today’s anthologies of earliest Russian literature are based on Ukrainian texts. From a cultural point of view, the present war is fought to keep things this way. The texts analysed by a Polish-Ukrainian research team, including the earliest ones, dating from the 11th century, record the features of the Ukrainian language which were formed in the pre-literacy period and then provided the basis for the literary norm. The publication is licensed under the Creative Commons Attribution 3.0 Poland license (CC BY 3.0 PL) (full license available at: https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/pl/deed.en).